VII Всеукраинский конкурс «ИНТЕР’YEAR 2008»

VII Всеукраинский конкурс «ИНТЕР’YEAR 2008»

Цель конкурса - отбор, по критериям избранного жюри, лучшего реализованного интерьера, содержащего интересные, новаторские архитектурные и композиционные идеи, продуманное цветовое решение, элементы инженерного оборудования, мебели и освещения. Представленные решения должны быть реализованными объектами.

Впервые в 2007 году была введена номинация – нереализованные объекты (преимущественно для студентов).

Вид конкурса.

Всеукраинский конкурс на лучший интерьер 2008 года является открытым, ежегодным, свободным от оплаты участниками конкурсом без ограничения числа участников, профессиональный уровень квалификации которых отвечает требованиям, установленным условиями конкурса. Конкурсу сопутствуют выставки работ членов жюри (вне конкурсной программы) и работ, представленных на конкурс, презентации спонсоров и Каталога "Лучшие интерьеры Украины", конференции и заседания Клуба Архитекторов по тематике конкурса.

Все конкурсные работы и работы победителей предыдущих конкурсов будут представлены на специальном сайте конкурса www.interyear.com.ua, что сделает проект более масштабным и открытым для потребителя.

Номинации конкурса

В 2008 году принимаются работы на Седьмой Всеукраинский конкурс "ИНТЕР'YEAR 2008" в номинациях:

· Интерьеры жилых помещений (дом, квартира)
-Интерьеры административно-общественных зданий
-Интерьеры торговых помещений и предприятий общественного питания
-Проекты нереализованных интерьеров
Отдельно присуждаются Приз зрительских симпатий и призы от спонсоров.

Заявки на участие в Седьмом Всеукраинском конкурсе "ИНТЕР'YEAR 2008" принимаются на рассмотрение до 01 ноября 2008 года. Выставочные планшеты и папки для Жюри принимаются до 15 ноября 2008 года.

Фонд "Интерьер: третье тысячелетие",

тел. (8044) 4067742 или в редакцию журнала "Архитектура и престиж"

по электронному адресу info@archiprestig.com.ua

Рейн на Дніпрі та Мистецтво як подарунок в Пінчук арт центрі

Проект групи Р.Е.П : Патріотизм .Мистецтво як подарунок.

Ось тези ( із інтерв"ю) , якими художники пояснюють свій проект :

"Основою проекту є набір графічних знаків – аналогів різних слів та понять. Із цих знаків ми складаємо візуальні тексти , які презентуємо, частіше за все, у вигляді настінних розписів...

Сучасне мистецтво в Україні – це подарунок. Його сприймають неприскіпливо, некритично просто із вдячністю...

Комунікація художника та глядача, щоб відбутися, тут вимагає від останнього реальних зусиль. Художник та глядач тут опиняються в позиції співрозмовників, а не фокусника та зачарованого лоха...

Наш текст (розпис) розповідає про мистецтво як предмет приватного володіння, як товар на ринку, про мистецтво, залежне від державної культурної політики та про мистецтво як невід'ємну частину громадського життя."

До розпису на стіні додається брошурка із спеціальним словником.

Мені здається- варто прийти і можливо відчути вдячність за цей подарунок))

Проект Патриотизм. Искусство как подарок открыт для осмотра в PinchukArtCentre/Project Room с 28 сентября по 2 ноября со вторника по воскресенье с 12:00 до 21:00. Вход свободный.

Ще одна виставка, що проходить зараз в Пінчукє :
Рейн на Дніпрі . Колекція Джулії Стошек та фотоработи Андреаса Гурскі.
Колекція "Руйнуй, вона сказала"–приватне зібрання сучасного мистецтва – експонати медіа- та відео-арту, інсталяції та фотографії.

Мені особисто сподобались монументальні фотографії найдорожчого фотографа світу - Андреаса Гурскі , що ніби зупиняють момент реального і уявного життя, і ти можеш розглянути світ в усіх деталях.
До чого слід бути готовим, якщо зібралися таки відвідати ці два проета?
Місця для виставки Андреаса було замало. Хотілося відійти і переглянути роботи здалеку, що було неможливо.
Фотографувати суворо забороняється - ходять злі дядькі і виводять усіх фотографів-нелегалів на вулицю. Для того, щоб потрапити на виставку простим смертним (тим в кого немає подруг з п.центру)) слід почекати в черзі десь з пів години)

Виставка починається одразу з другого поверху. На четвертому - проект групи Р.Е.П.

Ось таке.

Пісня козла

Десь за тиждень, власне, першого квітня, коли нікому не варто аж надто вірити, стартує черговий онлайновий заокеанський проект - ScriptFrenzy. Для тих, кого не відлякує англійська мова, на титульній сторінці щораз по-новому розповідають, зацікавлюють і пояснюють.
Видима мета гри - протягом квітня написати сценарій, обсягом не менше 100 сторінок.
А тепер - детальніше.
Організатори ігрища трактують сценарій достатньо широко: ви можете писати для кіно і телебачення, коміксів, великої, малої, якої завгодно сцени. Ви можете підготувати екранізацію власного роману, а може, чийогось чужого. Тобто, якщо щось із переліченого (а також всього, що хоч віддалено може нагадувати сценарій) вам колись кортіло зробити - варто починати.

Переможцями автоматично (обсяг рахують роботи) стають усі, хто добіг до фініша.
Вам кажуть, що ви молодець. Грошей - не дають. Працевлаштування не обіцяють.

Навіщо ж тоді це все?

Сто сторінок - це насправді не грубий том, від думки про який починають підгинатися коліна. Це всього лише чотири сторінки. Щодня. Протягом місяця. Можливо, вам колись ввижалося щось таке - кліп, фільм, театральна вистава, балет, зрештою, серіал по телебаченню. Можливо, навіть хотілося щось таке зробити. Але більшість із нас біжить крізь життя, лише зрідка озираючись, і ці всі бажання так і лежать десь в найдальшій шухляді внутрішньої картотеки - "немає часу", "немає натхнення". Але часу і натхнення не буває ніколи. А чотири сторінки - це насправді несмертельно. Попри великі напруження щоденно у нас випадає достатьно часу на різні завтики, щоби викроїти з них той "недосяжний" час.

Наступне, що відлякує користувачів ex-USSR, це зовсім не іноземна мова інтерфейсу (це якраз не повинно нікого лякати, бачили вже). Чомусь більшості ввижається, що фініш зі ста сторінками - це автор із завершеним "творінням" на руках. Правки, правки, ще раз правки, сумніви, каравани думок, що ніяк не дійдуть крізь пустельний аркуш (хоча б і умовний) до якоїсь більш-менш осяжної мети. Насправді, це зовсім не так. Головна задача, яку ставлять перед собою організатори - підштовхнути вас до процесу. І на виході ви матимете чернетку, досить велику, щоби можна було викроїти з неї нормальний твір. Тобто, можливо, ви геній працездатності, подібний до Місіми, але скоріше за все це не так. І мати на руках чернетку - це великий успіх у боротьбі проти прокрастинації, цього вічного "я подумаю про це завтра".

Я от хочу спробувати. Думаючи над тим, яку задачу собі поставити, я схиляюсь до театру. Ніфіга я не бачу перед собою телесценарію, екранізації тощо. А театр - це щось таке, що спокушає мене наблизитися, торкнутися. Але сто сторінок для театральної п'єси - це дуже багато. Більше, ніж потрібно. Це якраз дозволило мені зрозуміти, що викидати, вирізати, перекомпоновувати і робити кінцевий продукт я буду потім. А протягом квітня я писатиму.
Драма, в моєму розумінні - один з найбільш жорстких у правилах і структурований рід літератури. Тут не може бути внутрішнього монологу, який ніколи не закінчується. Ти тримаєш перед собою потенційного глядача, думаєш, як змусити його реагувати, як зберегти його увагу і зацікавлення, якими діями зв'язати простір і час таким чином, щоби...

І пишеш.

Це досить просто: зайти, зареєструватися, і спробувати.