VII Всеукраинский конкурс «ИНТЕР’YEAR 2008»

VII Всеукраинский конкурс «ИНТЕР’YEAR 2008»

Цель конкурса - отбор, по критериям избранного жюри, лучшего реализованного интерьера, содержащего интересные, новаторские архитектурные и композиционные идеи, продуманное цветовое решение, элементы инженерного оборудования, мебели и освещения. Представленные решения должны быть реализованными объектами.

Впервые в 2007 году была введена номинация – нереализованные объекты (преимущественно для студентов).

Вид конкурса.

Всеукраинский конкурс на лучший интерьер 2008 года является открытым, ежегодным, свободным от оплаты участниками конкурсом без ограничения числа участников, профессиональный уровень квалификации которых отвечает требованиям, установленным условиями конкурса. Конкурсу сопутствуют выставки работ членов жюри (вне конкурсной программы) и работ, представленных на конкурс, презентации спонсоров и Каталога "Лучшие интерьеры Украины", конференции и заседания Клуба Архитекторов по тематике конкурса.

Все конкурсные работы и работы победителей предыдущих конкурсов будут представлены на специальном сайте конкурса www.interyear.com.ua, что сделает проект более масштабным и открытым для потребителя.

Номинации конкурса

В 2008 году принимаются работы на Седьмой Всеукраинский конкурс "ИНТЕР'YEAR 2008" в номинациях:

· Интерьеры жилых помещений (дом, квартира)
-Интерьеры административно-общественных зданий
-Интерьеры торговых помещений и предприятий общественного питания
-Проекты нереализованных интерьеров
Отдельно присуждаются Приз зрительских симпатий и призы от спонсоров.

Заявки на участие в Седьмом Всеукраинском конкурсе "ИНТЕР'YEAR 2008" принимаются на рассмотрение до 01 ноября 2008 года. Выставочные планшеты и папки для Жюри принимаются до 15 ноября 2008 года.

Фонд "Интерьер: третье тысячелетие",

тел. (8044) 4067742 или в редакцию журнала "Архитектура и престиж"

по электронному адресу info@archiprestig.com.ua

Шостий слем у Хмельницькому

Коротко в картинках:

| View | Upload your own

Коротко своїми словами:

Cлем у нас - явище амбівалентне, що часто трапляється з явищами протягом історії української культури.
З однієї сторони, це збіговисько дружніх, щирих, цікавих, і, в більшості, випадкових людей, серед яких переважають екзальтовані графомани, а також трапляються художники, музиканти, програмісти, і навіть поети.
Це можливість самовираження - особливо для тих, кому немає як інакше самовиразитись.
Це можливість зустрітися й поспілкуватися - для більшості, включно із самоствердниками.

Ідея реалізується так само абсурдно, як і амбівалентно: слем - це турнір, в якому має бути переможець. Тиранію "авторитетів" з успіхом замінює охлократія, і тут головне - не розчулитись, не погнатися за оцінкою, бо чітких тенденцій немає, хоч певні промальовуються:

1. Графоманія отримає вищий бал, як мінімум - "за зміст": вона зрозуміліша.
2. Дівчина з великими цицьками отримає більше, як мінімум, "за артистизм".
3. Поезія в чистому вигладі "не канає" для слему - і це має бути зрозумілим із самого початку, навіть - до початку, щоби не виникало потім сумнівів у виконавців і розчарування у публіки, яка прийшла подивитись на весь цей цирк, балаган, який виступає від імені "української культури".
4. "Артистизм" ще досі межує з екзальтованістю, ексгібіціонізмом та істерією. (Цього разу мені дуже не вистачало Владіка Волочая, щоби подивитись на реакцію публіки).

Тобто - все добре, все погано.
Виконавці, в більшості своїй - не слемери, так уже склалось. Більшість виступаючих на слем-турнірах мають однаково приблизне уявлення як про слем, так і про літературу. Не проймаються "духом слему".
Аудиторія, в приниципі, попри тривалу підготовку, завжди є - неготовою: брак нових практик читання, слухання - від змісту чекають Лесі Українки, від форми - голої сраки.

Тих, хто вгадав найближче, було всього двоє: дівчинка Лора (яка, здається, стала переможницею минулого слем-турніру в Хмельницькому) - з підготовленим матеріалом, і хлопчик Гриша - організатор і чільник, натхненник ет цетера, який, здається, максимально наблизився до імпровізаційного слему у "госпелі" - можливо навіть, теж запланованому й підготовленому, втім, якраз це було суто "в дусі" слему.

Неприємні дрібниці, на зразок гопників і бійки під приміщенням по закінченню, було закрито успішним, як завжди, пост-слемом: купним гуляньєм учасників, з усім, хто чого хотів - випивкою, піснями під гітару, чаєм, розмовами "за жизнь" і сопінням на надувних матрацах.

І треба не забувати, що ці організатори - вони, по суті, ще діти. Але дуже скоро вони перестануть бути дітьми. А для більшості подібних "активістів" з обласних центрів нашої Батьківщини шлях до дорослого життя починається з переїзду якщо не до столиці, то до міста-мільйонника (є у нас і такі). І коли це невдовзі трапиться, одним балаганом із сумнівними просвітницькими прагненнями стане менше. Принаймні, в Хмельницьку.

Зрештою, можливо, це визначається ще якимись умовами: Альбіна говорить, у Львові на такі дійства люди не ходять, в Полтаві подібну штуку можна провернути тільки в стінах вищої школи (і то, хтозна), а от Хмельницький отримав таку незбагненну річ - сплетіння голосів, рухів, бездарностей і талантів для публіки, яка читає так само випадково, як і оцінює, так само випадково й незбагненно, як випадковою й незбагненною є наша сучасна українська культура.