Показ дописів із міткою слем. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою слем. Показати всі дописи

вівторок, травня 19, 2009

Після слему


Колись усе закінчиться: шумовиння відійде, і оголить… що? Черговий (уже) українсько-білоруський слем закінчився, цього разу — перемогою домашньої команди. В поезії, нажаль, за перемогу в турнірі не пропонують прекрасну панну (хоча Діма Лазуткін, певно, заперечуватиме), принаймні, в командних змаганнях, які несподівано виявляють, що яскраві учасники ще не є необхідною запорукою для перемоги.

Слем у всьому світі відходить. Хоча традиції публічних читань існували до, і, в модифікованому вигляді, залишаться й після слему. Слем український від самих своїх початків, хоча й був (і лишається) експериментом, позбавлений гостросоціального стрижня. Брак потреби виливається у нестачу громадянської лірики, натомість простежується інша «головна» тенденція: привернути увагу до себе.
І замість «нудних читань» (не так їх багато й було, зрештою) влаштовується імпровізований балаган на площі, і люди з різними ступенями сп'яніння й зацікавлення стежать за людьми, що так нагадують інших приматів — тих, що із зоопарку.

Після такого не варто так аж чекати, що хтось стане вслухатися в тексти: традиція складається інакше, і добре, що так, оскільки реакція на слеми — це читання по університетах, а відлуння слемів — це поетичні вечори в кав'ярнях, які починають змагатися з концертами музичними, а у випадку «чистого кабаре», як скаже Вано Крюгер про Полежаку, змагання це завершується оптимістичною перемогою.

Не зважаючи на те, що судді хто — невідомо, винні все ж знайдуться. Оцінювати, а потім віддавати перемогу одним — означає зганьбити інших, які загалом цього не заслужили, але — заслужили: прийняли правила гри, за якими є переможець, і є, відповідно, інша сторона.
Натомість один з головних винуватців дійства — особа, що здійснює конферанс: у її владі знаходиться вибір критерію (не тих випадкових людей вказав), можливість обірвати виступ (у 5 хвилин не вклався тільки один учасник, з української команди) і ще купа різних магічних штук, які ми тут описувати не будемо: слем-майстер теж приймає умови гри, знаючи, що всі, хто не переможе, подивляться на нього без приязні, і у випадку командних змагань це буде тільки половина учасників, а в разі індивідуальних досягнень — всі, крім єдиноосібного переможця. За межами гри, якщо тільки вчасно вийти, все, нехай і не одразу, стає на свої місця: у кожного насправді вистачає власних, не завжди озвучуваних критеріїв: хто тільки не каже, що Полежака не поет, але це дійсно кращий український слемер, і треба ще мати достатньо розуміння, щоби просто любити його, без заздрості :)

Українська команда: Паша «Короборо» Коробчук, Андрій «Нєчік» Нечитайло, Діма Лазуткін (капітан команди), Тарас «Юхим», Аліна Сваровськи, Артем Полежака.
Білоруська команда: Уладзь Лянкевіч, Джэці, Анка Упала, Пістончык, Валярына Кустава, Віктар Жыбуль.
За лаштунками з обох боків: Ксеня «Ума» Омельченко і Марійка Мартисевіч (обидва імені, стовідсотково, я пишу неправильно, як умію, збиваючись на кожному складі — і перепрошую, але нічого зробити не можу: білоруським правописанням не володію, інтернети не підказують — в силу локалізованості відповідей пошукових систем).

Враження командні: у одних були добре розставлені акценти, інші сміливіші з формами, через що слухати їх цікаво, але формату хочеться іншого: не змагального, а акційного: перформанс, інсталяція, гепенінг: наше випробуване і давно прожите все. Українці грають з жанрами, білоруси — з родами: звучить не тільки поезія, а й проза, досить, як для умов герцю, вдала.

Далі враження подрібнюються: було шкода Андрія, який десь по дорозі втратив себе, і читав тим, що лишилося, і коли збірка його поезій, видана Пантюком, упала зворотом обкладинки догори, почулися смішки: «він з собою свою фотографію носить!..» А Юхим, навпаки, пролетів крізь власне сп'яніння і презентував нам таку от замальовку жанрову, як п'яне одкровення, і всі ті, хто знають ціну і солодощ п'яних сліз, зрозуміють: в іншому стані не виникло б такої довіри до того, що «янголи на небесах — попса». Лазуткін і Коробчук виступали як «заслужені працівники сфери», приймаючи заслужені овації й шал, впевнено прокладаючи шлях крізь текст до аудиторії, і від того здавалося, що — не викладаються, але реакція публіки засвідчувала, що не все так просто й прямолінійно. А от що читала Аліна Сваровськи, я не пригадую абсолютно.
З білорусами трохи інакше — менше тримаються в пам'яті імена, крім Пістончика, який читав якраз і не поезію зовсім, але такий от майже стендап, і при всій хуліганськості стилістики це було краще (для випадку виконання), ніж вірші, тому що простіше, тому що — сміятися легше, ніж думати, такий от двосторонній біхевіоризм — стимули, реакції, а між ними — крики публіки і піт виконавця. І Жибуль. Котрий завершив виступання білорусів, і був половиною завершального акорду цього чудернацького слем-змагання. І був яскравим. І був близьким («добрий доктар Алкаголь»). І був, і це було прекрасно. Джеці, здається, дружина його? розповідала теж історію близьку — про трусики, а між ними, як резинка від тих трусиків, простяглися різні експерименти над собою, текстами і аудиторією.

І чи причина полягає в тому, що українська збірна цього року вжила менше алкоголю, як торік, чи в тому, що експерименти й екстремуми необхідні, але публіка реагує непропорційно до витрачених зусиль, і так завжди, але головне, що я хотів сказати —
перемагає в таких змаганнях завжди одна сторона — публіка.

І поки ще вона перемагає.

фото з події: Кіра Іванова (http://rukinam.com/)

понеділок, жовтня 27, 2008

"Слемберг", Скибина "Неосфера" та звільнення Анни Багряної

Культреваншуймо з Романом Скибою!
28-29 жовтня у Києві відбудеться літ(е)р-фест "Неосфера"


Поетичний слем-турнір сучасних молодих літераторів "СЛЕМберг"
http://fsi.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=30:------qq&catid=9:2008-10-11-15-02-54&Itemid=12

Тепер міськрада Лемберга підтримує слем.
В рамках проекту планується здійснення двох слем-турнірів «СЛЕМберг», а також видання збірки найкращих творів учасників «СЛЕМберг 2009». Організація-автор проекту: Молодіжна громадська організація "Клуб розвитку, освіти, творчості та удосконалення самоврядування" "КРОТУС". Бюджет проекту: 22 610 грн.


На днях запустили свіжий книжковий сайт bookvoid.com.ua/


Керівник проекту Сергій Руденко:
"Ми хочемо звести на одному майданчику читачів, письменників, видавців та продавців книжок. Кожен із них знайде на «Буквоїді» щось своє. Читач складе уявлення про те, що він може зараз почитати. Видавці матимуть можливість розказати про нові книги, а письменники отримають змогу в on-line режимі поспілкуватися із читацькою аудиторією."


ЯВОРІВСЬКИЙ ЗВІЛЬНИВ БАГРЯНУ ЗІ СПІЛКИ ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ВОНА НАПИСАЛА РОМАН, ПОПУЛЯРНІШИЙ, АНІЖ ЙОГО КНИЖКИ
http://fakt-ura.livejournal.com/40297.html


"Минулого тижня Анна Багряна презентувала читачам свій перший прозовий твір – роман «Ети­мологія крові». Зал Будинку письменників був практично повний. На презентацію заві­тали болгарські письменники, а також відомий японський дослідник української культу­ри Хіросі Катаока. Сам роман отримав три відзнаки: третю премію Всеукраїнського кон­курсу «Коронація слова», дру­гу премію видавництва «Смолоскип» та міжнародну пре­мію імені Олеся Гончара.
У понеділок, як розповіла Анна, голова НСПУ Володи­мир Яворівський запропону­вав їй звільнитися з роботи. Письменницю звинуватили в тому, що вона, ні багато ні ма­ло, зірвала міжнародний фо­рум літераторів, який прохо­див минулого тижня, і взагалі більше займалася популяри­зацією власного імені, ніж спілчанською роботою."


Книжка для читання під ковдрою



Агентство Ogilvy & Mather розробило нестандартну рекламу для виробника фарб, що світяться в темряві - перевидало “Попелюшку”. Цікавість у тому, що при світлі книжку читати неможливо - видно тільки білі сторінки. Натомість у темряві з’являються текст та ілюстрації, які мерехтять таємничим зеленим світлом. Фарба без фосфору, і книжку не треба “підзаряджати”, тримаючи на світлі. Агентство Ogilvy & Mather розробило нестандартну рекламу для виробника фарб, що світяться в темряві - перевидало “Попелюшку”. Цікавість у тому, що при світлі книжку читати неможливо - видно тільки білі сторінки. Натомість у темряві з’являються текст та ілюстрації, які мерехтять таємничим зеленим світлом. Фарба без фосфору, і книжку не треба “підзаряджати”, тримаючи на світлі. http://translitera.livejournal.com/28085.html?mode=reply


Бунинскую премию получил Юрий Поляков

"Большую Бунинскую премию 2008 года, присуждаемую за автобиографическую прозу, получил Юрий Поляков, сообщается в пресс-релизе оргкомитета, поступившем в редакцию Ленты.Ру. Также премии получили Сергей Есин, Людмила Петрушевская и Ефим Гаммер. "

понеділок, жовтня 13, 2008

Звіт за тиждень: майбутні і проминулі фестивалі, Хмельницький слем і Нобелівська премія

Проминулі заходи:

9-11 жовтня відбулись IV Краківські дні літератури.
Це міжнародний літературний фестиваль, у якому беруть участь більш ніж 70 письменників із Австрії, Німеччини, Польщі, України, Чехії, Швейцарії та Білорусі. Детальніше у деннику білоруського поета Андрея Хадановіча: http://khadanovich.livejournal.com/101526.html#cutid1

Світлини із feshion-week: http://picasaweb.google.com.ua/oleshutter/Lfw2

8 жовтня у 7-ми житлових будинках по Києву відкрилася соціальна експозиція "Мужчина і Мужчина: емоційне дослідження в житлових будинках міста декількома запитаннями до публіки".
"На кожному поверсі 7-ми житлових будинків міста ми розвісили багато-багато плакатів із зображенням різних мужчин різних національностей та різної орієнтації, а поряд з ними помістили запитання, на які ви можете відповідати. Відповіді відсилаються охочими до діалогу на нашу електрон­ну адресу. За деякий час ми зобов'язуємось відзвітувати щодо отриманих відповідей і винести їх на дискусію. Ми сподіваємося на вашу лояльність до такого соціального діалогу".
Закачати пдф-журнал проекту "Мужчина І Мужчина" можна за лінком: http://www.sendspace.com/file/d3lvlc

Майбутні фестивалі:

Творча Валіза – мистецька забава на Волині
http://fdr.com.ua/news_item/23597/

"Затійники Творчої Валізи запевняють, що забава є гарною нагодою для молодих митців вперше самим вийти на широкі люди, а заодно і на інших подивитися. Змаг відбуватиметься у два кола. Перше розпочалося 29 вересня і триватиме до 18 жовтня – це буде відбірковий тур. 7-9 листопада відбудеться друге коло Творчої Валізи – власне, сам фест. У відборі можуть брати участь молоді митці, гурти, угруповання, творчі спілки, об’єднання і т.д., які творять в одному або відразу в декількох з 6 напрямів, передбачених умовами забави:
– театралізовані покази;
– літературні читання;
– кіно-анімація;
– фото-справа;
– малярство і ручна робота;
– музика."

MitOst Festival в Ужгороді 16-19 жовтня
http://drageotee.livejournal.com/103266.html

Попередня програма восьмого міжнародного фестивалю "Jazz Bez"
http://community.livejournal.com/dzyga_in_lviv/8843.html?mode=reply

Кінофестиваль "Молодість" на носі )
18.10 - 26.10
У Києві проходитиме фестиваль Азія-кіно (9.10 - 22.10)
http://www.kino-ukraina.com.ua/news/?nid=790або http://www.arthousetraffic.com/asiakino2008/index.html

18 жовтня 18.00
Черговий слем у Хмельницькому в моно-театрі "КУТ".

Павло Коробчук (м.Київ)Артем Полежака (м. Київ)Олена Шпілевська (м. Харків)Грицько Семенчук (м. Хмельницький)Андрій Нечитайло (м. Камянець-Подільський)Андрій Любка (м.Ужгород)Андрій Шамрай (м. Хмельницький)Вася Скакун (м. Харків)Ден Панкратов (м. Хмельницький)Гєник Шевчук (м. Львів)Денис Шашенок (м. Хмельницький)

для бажаючих прийняти участь grigory-jah@ukr.net
слем-мастер: Дмитро Левицький (смт. Заслоново)
балмейстер: Сергій Василишин (мікрорайон "ЮГА-ЗАПАД")


Нобелівську премію з літератури за 2008 рік одержав 68-річний французький письменник Жан-Марі Гюстав ле Клезіо (Jean-Marie Gustave Le Clézio).
Детальніше на http://www.litakcent.com/index.php?id=835+
http://news.bbc.co.uk/hi/russian/entertainment/newsid_7660000/7660885.stm

середа, вересня 10, 2008

Другий слем-фестиваль у Донецьку



Цими, можна сказати, днями, у Донецьку відбувся другий місцевий слем-фестиваль.
Відгуків небагато.
Ось більш-менш "журналістський": http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/2892
Ось, якщо цікаво, те, що я занотував собі, в надії, що поста не буде: http://mykolan.tumblr.com/post/49294860

Але, власне, поста і не буде. Краще наступного разу туди поїдьте й побачите все на власні очі.

Я би щось розповів детальніше, були б фотки, однак у мене особисто фоток немає.
Попитати фотографії можна, скажімо, у жж-юзера http://rozbishaka.livejournal.com/ - одного з учасників означеної події.
По блогах і регіональних порталах розвішано трохи інформації, трохи відгуків навіть є.
Я не був на першому слемі в Донецьку, не знаю, чи будуть вони там іще і чи буду я там присутній бодай у якій-небудь ролі, однак у цілому - дійсно, більше м'яса, менше експериментів.
Переможець зі зручним для скандування прізвищем Демченко викликав цим актом неоднозначні реакції. Я вважаю його перемогу заслуженою. Та і більшості нічим крити - він гарний читець, він місцева зірка, і, зрештою, це має звільнити майданчик для нових голосів.

Кошти, які зібрали з глядачів на вході, не стали основою для призу переможцеві - заклад забрав усе собі, мовляв, "за аренду залу". Це було б нормально, якби попередньо існували подібні домовленості. Врешті, можна коли-небудь організувати читання на вулиці (а афтер-слем якраз до такого й спричинивсь). Однак, це дрібниці.

Слем, цей уроборос поезії, набирає популярності в різних містах України - показуючи ввесь ганебний занепад поетичного слова в цілому і перебуваючи водночас на пікові авангарду.
В Донецьку, можна відзначити, в цілому вже сформовано публіку, здатну прийти на подібну акцію.




Будемо сподіватися, якщо до Донецька приїде коли-небудь Крістоф Рансмайр, необхідна аудиторія у 20 осіб - знайдеться.

Дівчата у Донецьку приємні для споглядання, місто в цілому симпатичне (в сезони без снігу, зазначимо), літературу там читають і створюють. Приїздіть!

неділя, січня 27, 2008

Шостий слем у Хмельницькому

Коротко в картинках:


Коротко своїми словами:

Cлем у нас - явище амбівалентне, що часто трапляється з явищами протягом історії української культури.
З однієї сторони, це збіговисько дружніх, щирих, цікавих, і, в більшості, випадкових людей, серед яких переважають екзальтовані графомани, а також трапляються художники, музиканти, програмісти, і навіть поети.
Це можливість самовираження - особливо для тих, кому немає як інакше самовиразитись.
Це можливість зустрітися й поспілкуватися - для більшості, включно із самоствердниками.

Ідея реалізується так само абсурдно, як і амбівалентно: слем - це турнір, в якому має бути переможець. Тиранію "авторитетів" з успіхом замінює охлократія, і тут головне - не розчулитись, не погнатися за оцінкою, бо чітких тенденцій немає, хоч певні промальовуються:

1. Графоманія отримає вищий бал, як мінімум - "за зміст": вона зрозуміліша.
2. Дівчина з великими цицьками отримає більше, як мінімум, "за артистизм".
3. Поезія в чистому вигладі "не канає" для слему - і це має бути зрозумілим із самого початку, навіть - до початку, щоби не виникало потім сумнівів у виконавців і розчарування у публіки, яка прийшла подивитись на весь цей цирк, балаган, який виступає від імені "української культури".
4. "Артистизм" ще досі межує з екзальтованістю, ексгібіціонізмом та істерією. (Цього разу мені дуже не вистачало Владіка Волочая, щоби подивитись на реакцію публіки).

Тобто - все добре, все погано.
Виконавці, в більшості своїй - не слемери, так уже склалось. Більшість виступаючих на слем-турнірах мають однаково приблизне уявлення як про слем, так і про літературу. Не проймаються "духом слему".
Аудиторія, в приниципі, попри тривалу підготовку, завжди є - неготовою: брак нових практик читання, слухання - від змісту чекають Лесі Українки, від форми - голої сраки.

Тих, хто вгадав найближче, було всього двоє: дівчинка Лора (яка, здається, стала переможницею минулого слем-турніру в Хмельницькому) - з підготовленим матеріалом, і хлопчик Гриша - організатор і чільник, натхненник ет цетера, який, здається, максимально наблизився до імпровізаційного слему у "госпелі" - можливо навіть, теж запланованому й підготовленому, втім, якраз це було суто "в дусі" слему.

Неприємні дрібниці, на зразок гопників і бійки під приміщенням по закінченню, було закрито успішним, як завжди, пост-слемом: купним гуляньєм учасників, з усім, хто чого хотів - випивкою, піснями під гітару, чаєм, розмовами "за жизнь" і сопінням на надувних матрацах.

І треба не забувати, що ці організатори - вони, по суті, ще діти. Але дуже скоро вони перестануть бути дітьми. А для більшості подібних "активістів" з обласних центрів нашої Батьківщини шлях до дорослого життя починається з переїзду якщо не до столиці, то до міста-мільйонника (є у нас і такі). І коли це невдовзі трапиться, одним балаганом із сумнівними просвітницькими прагненнями стане менше. Принаймні, в Хмельницьку.

Зрештою, можливо, це визначається ще якимись умовами: Альбіна говорить, у Львові на такі дійства люди не ходять, в Полтаві подібну штуку можна провернути тільки в стінах вищої школи (і то, хтозна), а от Хмельницький отримав таку незбагненну річ - сплетіння голосів, рухів, бездарностей і талантів для публіки, яка читає так само випадково, як і оцінює, так само випадково й незбагненно, як випадковою й незбагненною є наша сучасна українська культура.