Цими, можна сказати, днями, у Донецьку відбувся другий місцевий слем-фестиваль.
Відгуків небагато.
Ось більш-менш "журналістський": http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/2892
Ось, якщо цікаво, те, що я занотував собі, в надії, що поста не буде: http://mykolan.tumblr.com/post/49294860
Але, власне, поста і не буде. Краще наступного разу туди поїдьте й побачите все на власні очі.
Я би щось розповів детальніше, були б фотки, однак у мене особисто фоток немає.
Попитати фотографії можна, скажімо, у жж-юзера http://rozbishaka.livejournal.com/ - одного з учасників означеної події.
По блогах і регіональних порталах розвішано трохи інформації, трохи відгуків навіть є.
Я не був на першому слемі в Донецьку, не знаю, чи будуть вони там іще і чи буду я там присутній бодай у якій-небудь ролі, однак у цілому - дійсно, більше м'яса, менше експериментів.
Переможець зі зручним для скандування прізвищем Демченко викликав цим актом неоднозначні реакції. Я вважаю його перемогу заслуженою. Та і більшості нічим крити - він гарний читець, він місцева зірка, і, зрештою, це має звільнити майданчик для нових голосів.
Кошти, які зібрали з глядачів на вході, не стали основою для призу переможцеві - заклад забрав усе собі, мовляв, "за аренду залу". Це було б нормально, якби попередньо існували подібні домовленості. Врешті, можна коли-небудь організувати читання на вулиці (а афтер-слем якраз до такого й спричинивсь). Однак, це дрібниці.
Слем, цей уроборос поезії, набирає популярності в різних містах України - показуючи ввесь ганебний занепад поетичного слова в цілому і перебуваючи водночас на пікові авангарду.
В Донецьку, можна відзначити, в цілому вже сформовано публіку, здатну прийти на подібну акцію.
Будемо сподіватися, якщо до Донецька приїде коли-небудь Крістоф Рансмайр, необхідна аудиторія у 20 осіб - знайдеться.
Дівчата у Донецьку приємні для споглядання, місто в цілому симпатичне (в сезони без снігу, зазначимо), літературу там читають і створюють. Приїздіть!
