Отже поговоримо про експериментальну музику. Мені здається, все почалося з того, що коли побачили звук "під мікроскопом", тобто розгледіли хвилі та спектри, дістались до самих тельбухів звуку, то зразу ж стало цікаво "а що буде, коли..." Ось з цих слів і починається будь-який експеримент. Ніхто насправді не хотів тих монстрів, що з'являлися згодом, люди просто експериментували. Але багато з тих днів минулих залишилося і досі. Не знаю як кому, але я здригуюсь, коли чую "саунд 80-х" - давніх часів всесвітнього панування Диско. Але ті знахідки електронної музики не тільки не відмерли під впливом природнього добору, але й навпаки - саме зараз набули статусу "справжнього звуку". За тим старим "аналоговим" саундом гоняються всі відомі виконавці, до нього прислуховуються як до одкровення, старі "залізні" синтезатори, враховуючи радянські "Полівокси", коштують дорожче надсучасних цифрових синтезаторів. Можливо, я не все до кінця розумію, але що таке той самий американський Муг (перший аналоговий синтезтор хлопця Роберта Муга)? Це генератор електричного коливання, профільтрований через жорсткий еквалайзер (називається "фільтр") з одночасним підсиленням на окремій полосі частот (називаеться "резонанс"). Насправді це є найпростіша модель будь-якого "живого" інструменту і одночасно - "найелектронніший" інструмент. Але оскільки змоделювати таким чином гітару чи сопілку не вдалося, то нам залишився "справжній аналоговий звук електронного інструменту". Як на мене, цьому принципу синтезу (який зветься субтрактивний - бо в ньому від початкового спектру "віднімаються" завдяки фільтрам окремі частоти), не достає складної спектральної картини живих інструментів, а повільне пересування резонансної частоти дає надто "солодкий", "мявкаючий" призвук, чого теж не зустрінеш в інструменті живому. Звісно, ми почали з того "а що буде, коли..." і про імітування гітар та скрипок зовсім не йшлося. Ми прагнули отримати щось незвичне і ми його отримали на всі 100%.
Але все складніше, ніж здається. Мабуть справа у глибинних принципах людського сприйняття. У психологічних механізмах та аудіальних архетипах.
Щоби щось пізнати, треба вже мати якісь знання. Будь яке сприйняття вибудовується на наявному перцептивному досвіді. Досвід сприйняття звучання живих інструментів триває принаймні 5-6 тисячоліть, і базується на знайомих з природи шумів. Живі інструменти тому і живі, що вони походять з природи, вироблені з неї і невід'ємно володіють живими принципами. Вони легко сприймаються, тому що ми чули ці звуки на світанку людської цивілізації, і вони закарбувалися в генетичних зв'язках. Можливо нам необхідний новий досвід електронних звуків, і, як кожен досвід, він буде нелегким і тривалим. Але, можливо, треба пильніше придивлятися до живих інструментів, "вчитися" в них, та переносити їх властивості на електронні синтезатори. Це досить складно - змоделювати форму, маючи інший зміст. Алгоритм має прикидатися живим. Тембр - динамічним. Атака звуку повинна бути характерною і одночасно різною. А окрім тону різної висоти інструмент повинен також формувати так звані "переходні звуки" - все, що передує звукогенерації, та слідує після неї. Отже, мабуть імітування характеристик (не обов'язково всіх) живих інструментів є перспективним методом творення інструментів електронних. А про конкретні методи ми поговоримо згодом.
