Повернення, Оруелл, білим по білому, футболка для постмодерніста

Після досить тривалої (так, ми в курсі) перерви "Історії..." повертаються до активної життєдіяльності.
У нас є нові ідеї, старі ідеалістичні прагення і віра в те, що не всі розумні люди, які читають українською, вимерли або забули цю мову.
Ми радо залучимо нових авторів, дещо розширимо тематику, але не все одразу. Плани у нас більше реалістичні, ніж наполеонівські.

Власне, від такого нескромного дифірамбу своїм персонам вже давно варто перейти до чогось більш цікавого.

Найцікавіше, що вдалося побачити останнім часом - це Оруеллівські щоденники, які з нагоди свого ювілею тепер будуть публікуватися он-лайн, з дистанцією у 70 років з момента написання.
Говорити про це немає сенсу, треба просто дивитися, читати. Я підписався через Google Reader. Щоправда, публікуються вони мовою оригіналу і не для всіх доступні, але якщо ви володієте англійською хоча б на умовно-приблизному рівні, і вмієте користуватися словником, ці записи будуть для вас доступними.
Ось "вступна" цитата з блогу:

From 9^th August 2008, you will be able to gather your own impression of Orwell’s face from reading his most strongly individual piece of writing: his diaries. The Orwell Prize is delighted to announce that, to mark the 70^th anniversary of the diaries, each diary entry will be published on this blog exactly seventy years after it was written, allowing you to follow Orwell’s recuperation in Morocco, his return to the UK, and his opinions on the descent of Europe into war in real time. The diaries end in 1942, three years into the conflict.

What impression of Orwell will emerge? From his domestic diaries (which start on 9^th August), it may be a largely unknown Orwell, whose great curiosity is focused on plants, animals, woodwork, and – above all – how many eggs his chickens have laid. From his political diaries (from 7^th September), it may be the Orwell whose political observations and critical thinking have enthralled and inspired generations since his death in 1950. Whether writing about the Spanish Civil War or sloe gin, geraniums or Germany, Orwell’s perceptive eye and rebellion against the ‘gramophone mind’ he so despised are obvious.

Мені особисто здається, що подібні публікації мають значне культурне й освітнє значення. Було би просто чудово повторити подібний досвід. Щоденники яких українських письменників ви би читали у вигляді блогу? Мені цікава ваша думка.

З культурних новин України - чесно кажучи, найбільше вразила акція "Арт-рейдери проти вандалізму", в рамках якої художники вулиць провели несанкціоновану реставрацію одеської альтанки. Як людина, чиє місто теж оздоблено такою перлиною архітектури, буду мріяти про те, щоби щось подібне відбулося у нас. З одного боку вони провели свою межу між вуличною каліграфією і вандалізмом, з іншого - отримали можливість для самовираження:

Сьогодні в актуальному мистецтві всі ходи прораховано. Про такий спонтанний викид адреналіну, як живопис білим по білому, та ще й у міському середовищі, можна було тільки мріяти.

Ігор Гусєв (представник арт-рейдерів), цитовано за жж.

І на завершення (як пробудження завершується потягуванням) - футболка для постмодерністів, побачена завдяки AisleOne: