Цього разу ми презентували "ТРИ" удвох із Катериною Оніщук. Тому виходило тепло, родинно і камерно.
Спершу була презентація в Луцьку. Через післясвяткові дні людей було мало, але вперше випала нагода і виникло бажання справді поговорити про гендер, тобто про тему цього випуску нашого видання, не проілюструвати віршами, не показати на собі, як на ляльці, а, власне, поговорити. Після цих двох презентацій мені видалось, що раніше ми завжди певною мірою ховались від свого слухача, давали йому лише заздалегідь підготований текст і мали намір лише вийти і його прочитати, не залишаючи жодної щілини в програмі для запитань. Зараз така шпарка знайшлася, і це був певний відступ від балаганності й буфонади, і мені видається, що це був невеличкий крок вперед. Я маю на увазі, позитивним було те, що слухачі не розбіглися, почувши останні рядки віршів, які ми планували їм зачитати, а сиділи і пильними очима дивилися на нас далі. І так мало-помалу вибудовувався діалог.
У Рівному слухачів було трішки більше і, як на мене, презентеція також пройшла гарно, не зважаючи на те, що часом через імпровізацію з музикантами нас не було чути. Такі проблеми можна вирішити простим мікрофоном, а от атмосферу таку, як там була самими технічними засобами не створиш. Тому дуже хочеться подякувати хлопцям із гурту "The chess". Це був експеримент. Це була справді контактна музика, і не знаю, якою мірою, нам вдалося відчути один одного, але можу сказати, що читати було приємно і було цікаво. Ну і тут знову ж таки відчувалась зацікавленість люду, потрібність таких заходів, розкутість у задаванні питань. Словом, приємно, коли читаєш не до стін, а все живе навколо, коли не конче бути клоуном, щоби тебе могли сприйняти.
Спершу була презентація в Луцьку. Через післясвяткові дні людей було мало, але вперше випала нагода і виникло бажання справді поговорити про гендер, тобто про тему цього випуску нашого видання, не проілюструвати віршами, не показати на собі, як на ляльці, а, власне, поговорити. Після цих двох презентацій мені видалось, що раніше ми завжди певною мірою ховались від свого слухача, давали йому лише заздалегідь підготований текст і мали намір лише вийти і його прочитати, не залишаючи жодної щілини в програмі для запитань. Зараз така шпарка знайшлася, і це був певний відступ від балаганності й буфонади, і мені видається, що це був невеличкий крок вперед. Я маю на увазі, позитивним було те, що слухачі не розбіглися, почувши останні рядки віршів, які ми планували їм зачитати, а сиділи і пильними очима дивилися на нас далі. І так мало-помалу вибудовувався діалог.
У Рівному слухачів було трішки більше і, як на мене, презентеція також пройшла гарно, не зважаючи на те, що часом через імпровізацію з музикантами нас не було чути. Такі проблеми можна вирішити простим мікрофоном, а от атмосферу таку, як там була самими технічними засобами не створиш. Тому дуже хочеться подякувати хлопцям із гурту "The chess". Це був експеримент. Це була справді контактна музика, і не знаю, якою мірою, нам вдалося відчути один одного, але можу сказати, що читати було приємно і було цікаво. Ну і тут знову ж таки відчувалась зацікавленість люду, потрібність таких заходів, розкутість у задаванні питань. Словом, приємно, коли читаєш не до стін, а все живе навколо, коли не конче бути клоуном, щоби тебе могли сприйняти.
Фото Сашка Міхаліцина
Немає коментарів:
Дописати коментар