Читання нетипового Шеклі (а "Варіанти вибору" - це дуже нетиповий Шеклі, взагалі - це нетипова фантастика, і майже не фантастика, як всяка добра фантастика) викликає попервах цілий шквал асоціацій і домислів: скромний багаж відсилає до Керрола (ну, це у багатьох) з його екпериментами над логікою, до Малларме з формалізмом, до напрямку Бодлер-Хакслі, між якими десь має бути ще й Раймон Руссель (це такий ексцентричний дядя початку століття, дуже дивні книги писав), ну а якщо розгортати перспективи в усі боки, не обійтись і без Браяна Олдісса та інших людей з американської університетської експериментальної фантастики, яку часом годилось би назвати лінгво-фантастикою.
Словом, ціла купа народу.
Але читання захоплює. І, чесно кажучи, тупувато-банальне запитання "а чи не курив бува чого наш Роберт?" виникає не один раз, трансформуючись у бажання дізнатись, що саме, і обов'язково спробувати.
Шеклі не перший і єдиний, хто зробив вдалу спробу позбутися притаманної тексту лінійності (кумулятивність, як завжди, нікуди не дінеш), але на відміну від розбудовників так званого "гіпертексту" (Кортасар, Павич), які вирішували це питання за рахунок альтернативної навігації, він просто жбурляє читача в хаос фрагментів, які утворюють послідовність суто формально: сторінка за сторінкою.
Жодного "авторського" прочитання не пропонується: проте ключів достатньо: від антистрес-напою, який герой випиває на початку книги, до дитини, яка грається з віником, в кінці.
Традиційний сюжет редукується до того мінімуму, який ще можна надибати в порнофільмах: все інше - це процес, дія, гра.
"Варіанти вибору" - це не пастиш-колаж, плетиво з ремінісценцій і прямих натяків, ні (хоча може перші абзаци наштовхують на подібні думки). Це зразок того, що можна назвати поп-партом в літературі.
І це - фантастичний поп-арт: щорозділу нам підкидають нові (а інколи, для різноманітності, старі) "популярні", якщо не сказати - популістські рецепти. Все вже було. І не раз.
"Варіанти вибору" - це пародія на письменство.
Цю книгу варто прочитати.
Навіть якщо вам не подобається Шеклі.
Навіть якщо ви не любите фантастику.
Цитата з книги на тамблері: http://mykolan.tumblr.com/post/25724695
Де я взяв цю книгу: http://lib.rus.ec/book/50145
Навів на пошуки ось цей допис: http://urbansheep.livejournal.com/1666561.html
Ну і, що зовсім не стосується теми:
ця книга читається настільки легко, що я читав її з телефону. І дочитав 14.02, коли в офісі раптово вимкнули світло - романтична ситуація з любов'ю до книг :)
Немає коментарів:
Дописати коментар