Паралельне читання

Ми читаємо щодня. Побагато.
Думаючи про паралельне читання, я мимоволі пропускаю численні блоги, рсс, підписки, що приходять мейлом, інформаційні штуки тощо - те, що можна читати в мережі щодня. Про написи, якими розмічено переміщення, я мовчу свідомо - вони відходять кудись вже до іконографіки, ніж до текстуальності.
Але якщо навіть думати й писати тільки про книжки, нікуди подітися від питання: що я зараз читаю? В сенсі - що саме?

Коли у мене з'явилася звичка читати цілу купу книг підряд? Пригадати неможливо. Однак безперечно, вона стала частиною життя в університеті. Для філологічного факультету - не дивно зовсім. При цьому завжди, не залежно від кількості "піднятих" примірників, зберігається стан, який у водіїв і пілотів називають "панорамним баченням": книги не змішуються, сюжетні лінії не переплітаються - вони хіба перегукуются, але так все з усім, тому дивуватися не доводиться.

З часом ця звичка трансформується, трансмутує.
Інтернет (куди ж без нього) вчить читати інакше - по діагоналі, заголовкам різного рівня, абзацам - у френд-стрічці живого журналу читач одразу відсортовує потрібне/непотрібне.
З книжками - принаймні, у мене - не виходить, якщо книжка не використовується утилітарно (як істочнік знаній).
Останнім часом я навіть повертаюсь інколи - на абзац, на сторінку: залежить від пауз між читанням і часу читання (а також рівня забембаності).
Знову ж таки, на відміну від гіпертекстуального інтренету, одна з переваг традиційної книжки - її лінійність і кумулятивність.

Скільки я читаю книг? І як - це "скільки"?
Виходить досить цікаво, і варто буде колись підняти це питання в контексті пам'яті і специфіки мислення. Тому що можна почати, і, в принципі, підтримувати досить багато книжок - зручність полягає в тому, що можна підбирати читання "під настрій", не пристосовуючись до нового, а просто переключаючись на уже відпрацьовану схему (с)приймання тексту.
Але досить багато книг просто губиться на цьому шляху.

Десь в процесі я починаю помічати, що є книги, які я "почав" читати рік (2, 5, мільйон) тому, а так і не закінчив - відволікся на іншу, зайшов у книгарню й прихопив там якусь нову, взяв почитати у друзів, і так далі, далі...

Зараз у мене немає книжкових полиць, тож я живу, як Знайка з казки Носова: "книжки були повсюду. на столі й під столом. на ліжу й під ліжком. на вікні й під вікном..."
Саме для того, щоби остаточно не загубится в цьому колишньому лісі, я почав вести простий візуальний облік читаних книжок, поволі перетворюючи його в список прочитаних.

Виходить так, що я читаю одночасно кілька книг з поезіями (їх легше читати дискретно, час від часу, невеликими порціями, тому період читання триває довше), кілька прозових книг, серед яких і фантастика, і класика, дві філософські праці - з паперу й екрану телефону: саме завдяки цьому я зараз стараюся не читати книжок (в більш-менш класичному розумінні) з монітору - і так вистачає. І лише прочитавши якусь, я можу нарешті віддатися новій насолоді :) Це ще не тайм-менеджмент, і треба багато розбиратися, як це працює, але якщо нічого не робити, не буде в чому розбиратися.

І саме тому книжка, яку мені приніс кур'єр з "Предмету", так і лежить запакованою: прийде день, і я зніму з неї цей одяг :))