.txt | Продовження

Нога лежить на нозі; одяг торкається шкіри;
пальці, перебираючись із клавіш до ручки,
до листа паперу, до щоки, до цигарки,
зрештою, до кишені, теж по-своєму
"бачать" і як від гарного вина,
здається, залишається післясмак,
так і післядоторки - накладаючись,
формують свої візерунки.

Передчуття доторку теж постійно пульсує
в пальцях, в ступнях, в повіках,
інколи лоскотно накопичуючись десь
в потилиці; тоді стає весело і
приємно.

Написане таким чином теж стає намацальним -
тактильна пам*ять тримає в собі сам
процес, інколи роблячи його оборотним -

від написаних слів повернутися до
пам*яті доторків: спочатку здається
що тебе торкається сонячне проміння,
тепле й відчутне на якому рівні? -
фотореакції? -

але вже скоро щось торкається тебе
всього, всієї поверхні - ти пливеш
у ріці, серпень, досить холодно,
і ще треба доплисти до мосту -
вниз за течією, дивлячись на пісок
під ногами.