Я тобі таки колись перестану дзвонити,
рано чи пізно - часу ще достатньо.
Можливо, просто закінчаться слова в
телефоні, і піде дощ.
Може, не буде чого читати, або ніколи.
Одразу знайдеться тисяча причин,
тільки щоби якось - ні, не
виправдати себе - а щоби якось
відмежуватись від цієї події.
Я тобі досі дзвоню, щовечора, досі
підбираю до тебе цифри.
Телефони міняються, цифрам притаманна
довша тривалість - мій палець тепер
не застрягне в диску, і коло цифр
я не побачу літер -
в іншому, проте, все стабільно:
грає остання пісня на диску,
попереду сни, прокидання, замовниця,
що буде уже о дев*ятій,
і ще достатньо дзвінків до
тебе, щоби це закінчилося
принаймні наступного року.
Немає коментарів:
Дописати коментар