В тій аскезі, до якої дістатися
зовсім не важко,
варто тільки зайти
до моєї кімнати, тієї самої,
що в ній до сьогодні минуло моє життя,
і двоюрідний брат, старший з двох,
пам*ятає, як він залишався у нас і
крізь вікно бачив, як летять
бризки світла з-під мацаків тролейбуса,
летять і гаснуть, -
легко собі уявити, як повільно
опускається голка
на пошерхле тіло платівки, як
вони обертаються, як вони
танцюють, і разом з ними кружляє
уся кімната, як за вікном
міняться пори року -
і музика колись закінчиться, у мого
батька непогана колекція платівок,
можливо, це буде якесь джазове
тріо, голка, прагнучи єднання з віссю,
добіжить свою спіраль - знаєте, як
в отій концепції про розвиток світу -
і опиниться в найближчому колі,
недосяжно близько до своєї мети -
і тоді, в тихому шумі, буде легко
пригадати, як колись цілий день
я з вікна малював перехожих.
Немає коментарів:
Дописати коментар