.txt | Cтара музика

В тій аскезі, до якої дістатися
зовсім не важко,
варто тільки зайти
до моєї кімнати, тієї самої,
що в ній до сьогодні минуло моє життя,
і двоюрідний брат, старший з двох,
пам*ятає, як він залишався у нас і
крізь вікно бачив, як летять
бризки світла з-під мацаків тролейбуса,
летять і гаснуть, -

легко собі уявити, як повільно
опускається голка
на пошерхле тіло платівки, як
вони обертаються, як вони
танцюють, і разом з ними кружляє
уся кімната, як за вікном
міняться пори року -

і музика колись закінчиться, у мого
батька непогана колекція платівок,
можливо, це буде якесь джазове
тріо, голка, прагнучи єднання з віссю,
добіжить свою спіраль - знаєте, як
в отій концепції про розвиток світу -
і опиниться в найближчому колі,
недосяжно близько до своєї мети -

і тоді, в тихому шумі, буде легко
пригадати, як колись цілий день
я з вікна малював перехожих.

.txt | Ейфорія

Знаю, знаю - постійні мої герої -
диван і робота.
Ну, життя складається так.
Можливо, буде колись про
гарячий пісок на пляжі,
про гарячу каву, про твої
гарячі губи,
точно буде про Женю,
а ще про вечори, і про дороги.

А зараз краще дійсно думати
про пляж де-небудь в Сан Паоло -
де це, навіть не знаю, але
треба хоч якось зняти напругу
від ейфорії:

розумієш, кожен крок -
назустріч щастю;
навколо - омріяне здійснення бажань.

І коли знаєш, що все починається
завтра -
краще лежати на пляжі в Сан Паоло,
невідомо де, але там,
де сонце тепле, як твій усміх,
пісок гарячий, як твої обійми,
де багато води і зовсім не
треба музики, крім тої,
яку життя виконує нами.

.txt | Всі фільми жахів

Всі вони - про самотність, усі на новини
не схожі, про те, що жалітися нікому, тільки
забарвлені дорогими фарбами -
оточені звуком, ми жуємо поп-корн,
або, принаймні, могли би жувати.
Незрозумілі звуки й букет
зрозумілих страхів - перебираєш їх, наче
слова молитви за всіх жж-юзерів, за
мешканців твого дому, твого під*їзду,
за водіїв таксі, які розчинну п*ють каву,
за прозорість скла в касі на автовокзалі,
за передчуття повернення - і чогось
нового. Ці фільми, натомість, не можуть
нічого, як тільки повторювати себе.
Всі вони про самотність.
Ну, і про вседозволеність, звісно, яка, власне,
теж вельми скидається на самотність - що
не зроби, нікому це не потрібно.
А тут все просто - тобі, як собаці,
підрізають хвіст, а може, і вуха,
і єдині ліки від цього - забудькуватість,
коли можна завжди радіти чомусь новому,
можна просто не знати про цю всепроникну
самотність, і суворі табу завжди
не торкають хворих.

----
(це зовсім нове)