.txt | ПАНТІН

Хм, звучить якось дивно... власне,
це ім*я, на зразок Колін, Жюстін, Сімон...
отже, Пантін - хтось обирає,
власне, кожен для себе щось обирає,
і я обираю Пантін.
Він пахне для мене сексом,
думаю я, миючи голову під душем, бо...
здається, я згадую - знаєте, як це? -
першу свою "серйозну" дівчину
(але, здається, у неї на полиці
стояв Хед-ен-Шолдерс, щоправда,
можливо, саме у неї була від нього
лупа), а думаю нібито про останню.
"Не називайте своїх віршів останніми,
бо вони можуть завжди такими
стати" - ну, стануть, і що?
В певному сенсі, кожен вірш останній.

Я мию голову і скоро ляжу спати.
Себто, увечері. Зранку не можу -
холодно щоби ходити з мокрою головою,
яка до того ж кілька днів
паскудно болить.

Але завтра все одно доведеться мочити
голову, щоби це волосся
якось вляглося -
так мало, а все одно куйовдиться.