Коли певна акція триває більше, ніж півтори години, коли встигаєш протягом її тривання випити свої чаї й каави, а організатор виходить по справах кудись, не кваплячись повернутись, щоби оголосити наступного учасника, то така акція називається МРП. Себто Молода Республіка Поетів, хоч її абревіатури й звучить подіібно до ДТП або НЛП. Поза цією мінімалістичною назвою організація була відверто погана: людей не було повідомлено не те, що о котрій годині вони читають, а й в який з днів. Вже не згадую про процедуру відшкодування проїзду для немісцевих.
Читання відбувалось під спів роботів-балерин з виставки Злати Поніровської «Всі балерини потрапляють до пекла». Відвідувачі, котрі не припиняли оглядати виставку під час читання віршів, невгаваючи натискали на кнопочки, від чого красуні на батарейка починали рухатись і співати. Деякі навіть нервово билися об стіни головою. Балерини рятувались від пекла механізації за допомогою слів із поезій Сен-Сєннькова, яка коментували танок і спів кожного експоната.
Найяскравішими читцями поезій на МПР, на мою думку, були Лариса Радченко (то така істерична дівчинка у червоному та зеленому) і Іра Шувалова з фантастично-емоційним читанням віршів, у яких досить часто вчуваються ритми Бродського. Власне, не спосіб його читання, висхідні й низхідні інтонації, а самі розміри текстів. Як на мене Іру можна назвати найкращим поетичним відкриттям і вибухом цього форуму.
Вдалось щиро посміятися під автора славного тексту «Як романтично пахне ковбаса...», який виступив в рамках презентації проекту «Вакації» (Тернопіль). Хлопчина вмів «саркастичне слівце вставити куди слід». В нього переважали злободенні алкоголічні теми («...на рожеві змінились кольори, /але контури визначить важко.») та короткі форми (вкотре переконались, що «розмір має значення»).
