все таки, коли опівночі закінчується остання доріжка з добірки Мадді Вотерза, я міняю музику. і звучить вона трохи інакше. від часу «релізу» і до сьогодні я періодично повертаюся до одного альбому… скажімо так, музиканта-аматора.
і під його звуки можна думати, працювати… я ніколи для себе донедавна не формулював такого, але от, днями на балконі замислився — виходить так, що я практично не слухаю музику «саму по собі». тобто не займаюсь «суто прослуховуванням» (брешу, займаюсь, але зараз не про це).
і що поєднує музику, яка залишається в плейлістах, на носіях і періодично відтворюється?
рифовість. сугестивність.
якщо послухати композиції, які на початку двотисячних уклав 5nak, то в них можна почути те саме, що роблять Amon Tobin та Джон Лі Хукер (обох я дуже) — повторюваний, сугестивний ритм, на який накладаються шари з іншими ритмами та їх слідами.
відео на композиції Defolium Times в мережі поки не видно (я думаю, це не назавжди)), тож раджу послухати це на сторінці виконавця:
http://5nak.com/defolium-times
(там само можна скачати і весь альбом)
а ось хіп-хоп версія на один із мотивів художника, що, судячи з блогу, глибоко в темі «читаної поезії»
ну що ж, друзяки на сьогодні все, напевно, на черзі музика поважче, тримаймося :)
Немає коментарів:
Дописати коментар