Більшості з нас не доводиться замислитись над тим, якими інструментами (в плані програмного забезпечення) ми користуємося для роботи з текстами. Відповідь очевидна - це MS Word. Але якщо художники обирають собі, скажімо, Corel Painter замість Adobe Photoshop, або навпаки, вони можуть мати на це свої резони. А MS Word користуються передусім тому, що він входить до складу "дефолтної" операційної системи - разом з набором таких само сумнівних у своїй зручності "офісних" програм.
Рік тому у мене востаннє впав MS Office. Майже одразу я виявив, що у мене є Open Office, проінсталив і забув про майкрософтівські витребеньки як про надокучливого сусіда, що раптом виїхав на заробітки і не повернувся. Причому, варто зазначити, Open Office я послуговуюся переважно для того, щоби відкривати файли на кшталт .doc та .xls, створених монструозними програмами майкрософту.
Річ не в тім, що MS Word - поганий. Скоріше, мені не подобається (і то дуже) те, що людей, які працюють з текстами, позбавляють вибору, в більшості випадків підсовуючи їм під виглядом "кращого" рішення - єдине наявне. За великим рахунком, будучи стандартом "де юре", MS Word неспроможний конкурувати серед інших "на рівних" - за якістю, зручністю, просунутістю тощо. Чому? Ну хоча б тому, що за межами суто домашнього використання вордівський файл не є кінцевою точкою в роботі навколо тексту (і не тільки). MS Word пропонує багатий вибір можливостей - наприклад, використання купи шрифтів, які встановлені на вашому локальному комп'ютері, і ніяк не турбується про те, аби ви всю цю красу змогли показати на іншому подібному пристрої, але з іншим шрифтовим набором. Вордівські файли зберігають у собі оригінали усіх "втягнутих" туди зображень - але паралельно, за допомогою якихось пекельних алгоритмів, стискають зображення, яке ви бачите безпосередньо в документі. Навіщо і чому це зроблено - невідомо. Але якщо ви збережете будь-який "офісний" документ у форматі веб-файлу, то зможете виявити в папці з картинками парні зображення - оригінальні (які можуть бути досить "важкими" за об'ємом) і "стиснуті". Інакшого способу видобути те, що ви туди вставили, здається, немає.
Тепер уже зрозуміло, чому MS Word не люблять люди, до яких вордівські файли приносять в якості матеріалів для подальшої роботи. "Макет", зроблений у Ворді, треба робити наново. Книгу, рукопис якої ви набрали і ретельно вивірили кожне слово, доведеться вичитувати з неабиякою ретельністю. Веб-сторінка, зроблена з вордівського файлу, буде напхом напхана абсолютно зайвим кодом. І так далі.
Якщо трохи задуматись, стане ясно, що MS Word, можливо, не найгірша програма в світі, але якихось її можливостей замало для зручного і ефективного користування, а якісь є просто надлишковими.
Коли мене питають, скільки сторінок у моєму романі, я дуже знічуюсь: кількість сторінок, як мені відомо, залежить від шрифта, кегля (розміру цього шрифта), міжрядкового (міжслівного тощо) інтервалу, полів, зрештою, розміру сторінки. "Дефолтні" вордівські виміри мені ні про що не говорять. Слава Богу, обсяг тексту можна виміряти іншими одиницями. Знаками, наприклад, або словами - тим, що ніяк не залежить від візуального форматування та інших зміннних характеристик.
Не надто сильно відхиляючись від теми нашого есе, можна сказати, що зв'язок мови і мислення не такий уже й прямий, як нам розповідали. Ми не думаємо реченнями. Не завжди навіть думаємо словами. І точно не думаємо засобами візуального форматування тексту. Коли ви читаєте текст, безумовно, важливо, щоби він виглядав організованим, як правило (і з цього правила існує досить багато винятків) - традиційно: це важливо водночас для розпізнавання і зручності сприйняття інформації. Але коли ви пишете, вам важливіше укласти думку в прокрустове ложе фрази, ніж гратися з курсивним чи "рукописним" написанням того чи іншого слова. Принаймні, я на це сподіваюсь. З іншого боку - скажи дурневі молитися - уявіть собі, що чверть слів цього опусу я зроблю підкресленими, чверть - жирними, чверть - курсивом, а чверть залишу так, як є. Це може бути художнім прийомом, але навряд чи полегшить передачу повідомлення.
Зараз дуже великий обсяг текстів тими чи іншими шляхами перетворюється на набір одиничок і нуликів. Хтось передруковує написане поза комп'ютером, хтось пише безпосередньо клавіатурою - так чи інакше, рукопис, якого не існує у вигляді файлу, значною мірою обмежений в можливостях поширення, репродукції тощо.
В силу того, очевидно, що люди, які набирають власні думки за допомогою ЕОМ, більшістю своєю належать до технічних пуристів, ідеальної альтернативи майкрософтівським програмам немає. Проте, неідеальні, вони є. Вони різні, з різними можливостями, спрямовані на рішення різних задач і можуть слугувати різним людям.
Цим постом я починаю-таки серію статей про текстові процесори, які можуть використовувати в роботі люди, що пишуть. Навряд чи я зможу охопити весь спектр, але, сподіваюсь, результатом цієї просвітницької буде зацікавлення, пошук нового, чи принаймні, розширення горизонту уявлень про інструментарій, що його можна використовувати сьогодні.
Я писатиму про програми, які працюють під Win(XP), акцентуючи увагу на тих, які поширюються безкоштовно. Цьому є досить просте пояснення :)
Але якщо хтось із вас вирішить долучитися, і розповісти загалові про подібні штуки для Linux та Mac OS, ласкаво просимо.
