Вчора потрапив на 2 акції і зустрівся з друзями.
Программа - непрозора: подивився в інтернеті, вирішив сходити на Лінор Горалік.
Прийшов - а там Юдит Герман і Прохасько. Які теж є в програмі, але іншій. Такі справи. Почув рівну "інтонацію без інтонування" німецької авторки. Легко вони балакають. Легко і швидко. А коли Прохасько зачитав переклад фрагменту, який читано було незнаною мені мовою - я знову захотів учити німецьку. Прекрасний текст.
Прохасько, за його словами, пише несистематично, переважно вночі, коли ніхто не заважає, по кілька годин. Герман, за її словами, мріяла би писати вночі ("це так романтично"), але пише зранку до обіду, маленькими фрагментами, які розбудовуються з деталі.
Із "Західного Фронту" мене забрав Паша, і ми виринули тільки на джазовому виступі, від якого залишились, чесно кажучи, не в захваті. Стандарти і незрозумілий вокал.
Сьогодні підемо читати в "Порохову Вежу". Я забув свій блокнот із текстами у Донецьку, я казав?
Зірок стає все більше. Бачив от, Завадського.
Мала кількість літер свідчить про потужні враження.
