Ян Кохановський (1530-1584)
ПРО СТАРУ
Тепер хотіла б ти погратися зі мною,
Коли вже час тебе позначив сивиною.
Та що з тих колючок, моя печале,
З яких троянди вже давно поопадали.
ДО ДІВЧИНИ
Від мене не втікай, дівчинко молода,
Бо твій рум'яний вид і сива борода
Узгоджуються, глянь, коли вінки плетуть,
То до червоних руж лілей ще додають.
Від мене не втікай, хоч борода моя
Посивіла давно, та серцем юний я.
Часник - то образ мій: біленька голова,
Але зелений хвіст, і в цьому суть жива.
Від мене не втікай, кохана, золота, -
Твердіший, кажуть, хвіст у старшого кота,
І має дуб старий, повір це вже мені,
Хоч листя виблекле, та корені міцні.
З книги "50 польских поетів" (у перекладах Дмитра Павличка)
Немає коментарів:
Дописати коментар