Кілька років тому з Полтави треба було їхати до інших міст, щоб послухати молодих (та і взагалі) письменників, бо якщо і траплялися якісь літературні події в цьому трошки сонному місті, то було це ой як не часто.
Зараз все поволі змінюється на краще. Принаймні, кілька разів на рік до міста заїжджають письменники з презентаціями книг, на запрошення різних навчальних закладів тощо. Але до останнього часу відбувалися ці нечасті контакти письменників із читачами або на території університетів (переважно педагогічного), або у приміщеннях книгарень (знову ж таки переважно у книгарні Клубу Сімейного Дозвілля).
Перелічені місця накладали свій відбиток як на самих письменників, так і на сприйняття їх слухачами. Деякі з високоповажних викладачів, котрим сумління не дозволяло проігнорувати приїзд письменників до їхнього університету (хоча ще десять хвилин до того викладач і гадки не мав про існування такого письменника), усвідомлювали себе надто некомфортно на таких зустрічах, і переважно безславно тікали, грюкнувши дверима в слід останнім звукам слова «ерекція», недбало вимовленого черговим безсоромним поетом.
І от 4 липня цього року в Полтаві вперше на моїй пам’яті відбулися читання, на які міг прийти кожен, хто цього хотів і не повинні були йти ті, кому це було геть нецікаво. «Кавові читання. Том 1», на які приїхали поети з Києва та Харкова й вже ніжками притупцяли поети з Полтави, відбулися у Мистецькій крамниці «Сто Доріг», куди віднедавна полтавці можуть прийти попити смачної кави, подивитися і навіть придбати картини та фотографії полтавських митців, а тепер от ще й послухати класної української поезії.
До самого початку мене хвилювало лише одне: скільки людей прийде, скільки у Полтаві знайдеться чоловік, які погодяться суботнього вечора проміняти надворсклянський пляж на тісненьку кав’ярню, де 11 поетів читатимуть вірші, а гурт «Арканар» співатиме пісні. Як не дивно, мої хвилювання були марними. невелике приміщення було заповнене людьми настільки, що для замовлення кави треба було пропихатися поміж глядачами, які запізнилися на початок читань.
Протягом двох годин читали свої твори Катеринка Каруник та Ігор Зарудко з Харкова, Богдан-Олег Горобчук та Вано Крюгер з Києва, Катерина Левченко, Євгенія Найчук, Ірина Носенко, Оленка Маляренко, Вікторія Ткаченко, Микола Леонович та Максим Солодовник з Полтави. Між виступами поетів звучали пісні гурту «Арканар», який окрім цього ще й акомпанував поетам під час читань.
Хотілося б вірити, що ці читання не будуть останніми, і що претензійна друга частина назви читань матиме своє продовження, що будуть том другий, і третій, а колись ми матимемо багатотомне зібрання творів Кавових читань, яке ще раз засвідчить, що у Полтаві є літературне життя.
