Він, здається, був завжди.
І завжди залишався осібно, хоч і з оркестром.
Хто такий Дюк Еллінгтон?
Мелодист? Аранжувальник? Талановитий керівник?
Його оркестр продовжував гастролювати в найтяжчі для біг-бендів часи і змушував танцювати адептів бопу на фестивалях 60-х.
Неперевершено елегантний. Не занадто гладенький, наче не такий і авангардний, Дюк Еллінгтон впливав на історію музики і звукозапису, здається, самим своїм існуванням. І досі впливає. Його музика наче щось саме собою зрозуміле й завжди доступне.
Звісно, умовно — серед його нетривіальних записів є й дуже непрості. Однак пам'ятається він як стиляга епохи біг бендів.
З ним можна порівнювати будь-який оркестр до і після. І багато іншої музики, особливо там, де є фортепіано й ансамбль (тут тобі й Білл Еванс, і Торд Густавсен), після нього слухаються зовсім інакше.
І безперечно, ця музика досі сучасна і танцювальна:
Зустрінемося в етері!
Немає коментарів:
Дописати коментар