субота, червня 04, 2011

Eamon - Fuck It (i don´t want you back) [Official Music Video]



І на старуху буває проруха. Випадково (потестити навушники) набив знайоме слово в пошук.
Навушники запрацювали.
Прослухав 5 разів.
Скачав альбом, бо треба було поставити на репіт - я коли вірші пишу (а в особливо важких випадках - прозу), то як потрапив на ритм, уже збивати ні-ні...
Ну і писав - прямо на тій вкладці, що була відкрита. Замість "новини" вконтакті.
Чарівна сила попси.
Вірш теж вийшов - чарівно попсовий. Що я подумаю про себе завтра?
Альбом, здається, теж непоганий. Ляже, напевно, в ту найхудішу тематичну папку, з якої я дістаю пісні раз на п'ятирічку. Або послухаю і витру, гидливо.

вірш:
fuck what i said це попс

знов манять розмови без жодного змісту і близькість примарна.
якщо не твоє, нехай гріє чай, та він ані слова не скаже,
і якщо не ти, хай заткається цей запилюжений ящик.
висохну наче гербарій - збери, доки ніч вкриє місто безхмарне,
збери і забудь, назавжди, назавжди, адже
навіть випадком доторк твій пестить мене і тащить.

немає місць у трамваї, у телефонній книзі,
у кінотеатрі в люб'язно для мене спітнілому кріслі,
і там, де співає Елвіс, один із мільйонів Преслі,
і там, де жінка з цигаркою в хутрі ковзає собі на кризі,
і там, де баби танцюють облізлі,
серед усіх, хто коли би там небудь воскресли.

на фотках старих чуваки, я їх більше не знаю,
бо замість серця шкварчить падлюча пекуча цигарка.
а фоток нових нема, ця переміна, певно, на краще.
я поважаю: чувак відливає ключа до виходу з цього раю,
і дама, що їй я у жменю згрібаю сідницю, це стовідсотково Парка -
але не від неї мене через ніч цю бездомну тащить.

не хочу від запаху лип в самоту прокидатися п'яним,
не хочу від злості і неможливості знов тремтіти
не хочу ці ночі, тобою без тебе зігріті,
і щоби птахи без тебе співали ранні -
не хочу тебе, але музика знов на репіті,
і якби ти поруч була, я напевно сказав - "та іди ти"...


Соромно писати такі вірші людині, яка захоплено читає Ніла Стівенсона. Має філологічну освіту. Слухає Tool. Ну нехай, втішу себе, такий вірш міг би написати хтось із персонажів Кар Вая, режисер потім вирізав, звісно.
Піду, візьму пивка собі, скажу зранку - та то я був п'яний...

А потім вийду в ефір. І ми обов'язково зустрінемося.

Немає коментарів: