Isao Suzuki Trio - Angel Eyes

колись у К., на Петрівці, була — та що ж була, вона і зараз є, але все більше не та, і все менше та, попри те, що один з тих двох і досі там, і навіть періодично заходить до нас у книгарню, і його трохи дивний товариш приносив і приносив статті про колекціонера фантастики — ятка, з дивовижною на той час, та й на сьогодні, що вже там казати, музикою.
я опинявся там кілька разів на рік, або раз на кілька років, і кожен був музичним відкриттям — для неофіта, без системної освіти і зеленого уявлення, про, скажімо, джаз, це був той самий клондайк, що і для досвідченого знавця та ловця (звуків).
зі старих часів лишилося тільки знайдене колись. зараз, звісно, більшість цих виконавців посутньо присутня в мережі — відео, аудіо, питання якості… але якби не та ятка, де стіна була (і є) завішана старими платівками, а продавці скидалися на чарівників (і були ними), я навряд би колись дізнався про Ісао Сузукі.
а дізнавшись — уже не можу забути, і все повертаюсь, до звуків, до вражень, за новими враженнями, новими звуками, щораз туди, куди, здавалося, уже повернутись і неможливо. у світ, який не можна висловити, попри численні спроби.

щораз знаходяться нові причини любити джаз, як щораз далі я опиняюсь від власних текстів.
дрейф триває, і невідомо, куди веде.