В суботу мені пощастило побувати на виставці Аліни Копиці «Вікна», що експонується в галереї при Могилянці (себто, Київ).
Сама авторка (на фото) анонсувала подію і поділилася враженнями з відкриття у своєму блозі на LiveJournal.
Це така, досить незвичайна виставка. Ідеться не про більш звичні для масового реципієнта живопис чи фотографію (про це — в наступних випусках нашої стінгазети), а про те, що в релізі названо словами «треш арт».
Аліна використала в якості основи для своїх робіт редімейд предмети: власне, вікна, старі віконні рами, які поселяються на смітниках, витіснені новітніми пластиковими технологіями. І навколо цих вікон вона вибудовує свої колажі-світи: людину, що зазирає до кватирки, або іншу, яка пливе в морі фантиків і обгорток; натюрморти, пейзажі, виконані з того, що потрапило на очі й під руки — те, що ми бачимо, коли зазираємо кудись, адже вікно відрізняється від дверей якраз тим, що переважно показує, а не пускає.
Мені особисто дуже імпонувала сусальна свинка — контрсилует, виконаний на склі, за яким щось ховалося, і дуже хотілося роздивитися, що, але зацікавлені глядачі ніяк не залишали… не знаю, як правильно сказати: картину, витвір мистецтва, об'єкт — словом, вони не відходили від свинки, і я побіг далі, трохи шкодуючи залишати приємне місце, шкодуючи про те, що перетнутися вдалося, а познайомитися я не встигав, і думаючи про те, якими дивними часом бувають люди, і місця, і виставки, і всі ці вікна, куди ми так любимо зазирати.
Фото для ілюстрації авторства http://apocalypse.kiev.ua/ взято з журналу художниці.
