понеділок, грудня 01, 2008

Нескінченна Історія Міхаеля Енде, інші книжки від "Старого Лева", «Нова абетка-2008» та рецензія Сливинського на прозу Кіяновської

Літературний фестиваль «Нова абетка-2008»
http://translitera.livejournal.com/32402.html?mode=reply

Літературний фестиваль «Нова абетка-2008» відбудеться 5 грудня у Львові. Він продовжить лінію, започатковану першим фестивалем «Нова абетка» 2007 року: налагодити комунікацію авторів із різних регіонів України і надати можливість молодим літераторам заявити про себе поряд із уже досить знаними іменами.
У рамцях фестивалю – поетично-музична вечірка в «Музеї ідей». Перед цим у Львівському національному університеті відбудеться круглий стіл-дискусія. Інтелектуали нової ґенерації міркуватимуть над темою чи існує і в якому вигляді молода українська література. Родзинкою заходу стане участь у дискусії знаного критика Дмитра Дроздовського, що стоїть на традиційних позиціях; його опонентом стане прихильник новітніх підходів, філософ Богдан Шуба.
Цього року і склад, і географія учасників значно розширились. Серед інших варто згадати відомих львівських поетів Остапа Сливинського та Галину Крук, яскравих представників покоління «двотисячників» Павла Коробчука та Вікторію Черняхівську з Києва, дуже цікавого автора з Донецька Дмитра Вишнякова. Серед інших згадаємо львів’ян Юрка Синенького та Еріка Бобровського, киян Антона Кушніра, Романа Горбика, Настю Мельниченко, кіровоградця Назарія Назарова.
Фестиваль «Нова абетка-2008» проходить за підтримки почесного президента фестивалю Ґреґора Савки (Відень), Львівського та Київського національних університетів, київського журналу «Святий Володимир» і блоґу «Транслітера».

6 грудня о 18:00
Тернопіль
, бар "КОЗА"

поетка-двотисячниця
Вікторія Черняхівська
che.org.ua
з Києва
з першою книгою віршів
"Я, ти, він, вона"

"...це перша поетична книжка 22-річної авторки. На сторінках -
київські вулиці і прості речі: хто про кого думає, за ким сумує і чиє
ім'я повторює. Поділ на розділи-займенники умовний: просто у деяких
віршах частіше трапляється Він, у деяких блукає Вона, іноді говориш
Ти, часом мовчу Я..."
З анотації до книги


Міхаель Енде. Нескінченна Історія. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2008

"Ось маленький хлопчик випадково забігає до букініста, ось хапає якусь невідому таємничу книгу, ось біжить, шукаючи місця, де б її було зручно «поглинути», ось запирається на шкільному горищі і розгортає свій скарб... Ані почуття голоду, ані інші природні потреби, ані різні страхи, а надто - страх покарання, не змушують його покинути захопливе заняття й повернутися додому. Навіть коли на горищі стає зовсім темно, він запалює недопалок свічки і продовжує стежити за тим, що відбувається по той бік книжки. Можна сказати: прозорий прийом. Нам просто у самій книзі показано приклад захопленого читання цієї ж таки книги. Відтак тим самим уже «дано напрям» нашому читанню. Але не поспішаймо робити висновки."



стронґовський: Бувальщини Небувалій

http://www.litakcent.com/?id=1014

"«Старий Лев» порадував своїх читачів значущими для світової дитячої літератури виданнями із належною медія-підтримкою, до того ж зробив це на вартому наслідування видавничому рівні."

"Дж. Баррі – перший, хто сприйняв дитину за рівноцінну собі, дорослому, особу, з якою можна і слід вести мову про серйозніші речі. Хто почав ці світи не об’єднувати, ні, – радше налаштовувати поміж ними тісніший зв’язок. Наприклад: «Смерть – це теж велика пригода». Досі ідея смерти слугувала засобам моралі й виховання – чого не робити, як поводитися. Після книжки Баррі світ дорослих перестав бути таким герметичним. Дитинство змінилося, і якщо наприпочатку минулого сторіччя його намагалися зробити, так би мовити, дорослішим, і змусити Пітера Пена, нарешті, вирости, то зараз ситуація всуціль протилежна – ідеї Пена здобули найширшу підтримку, і тут Баррі поза власною волею виступає провидцем. "

Маріанна Кіяновська. Стежка вздовж ріки. – Київ: Факт, 2008 http://www.litakcent.com/index.php?id=1005
"Ця книжка могла б бути чимось радше анти-кафкіанським, коли вже на самому її початку, в присвяті, йдеться про «корисність перетворення»."
"Текст ні на мить не дозволяє послабити віжки, перебігти очима бодай кілька рядків, думаючи про своє. Він густий і щільний, побудований складно і точно, як одна з тих чудернацьких конструкцій, в яких маленька кулька, поволі набираючи швидкості, мчить жолобком, щоб, упавши на якийсь важіль, запустити в дію цілу низку блоків, перекладин, трамплінів, коліс і колб, усяких гідравлічних пристроїв, аби у фіналі з шумом запрацювала якась грандіозна машинерія для зміни свідомості, місця і часу. Машина для перетворення. Бо жоден з героїв Кіяновської не доходить до кінця новели таким, яким був на початку, і жодне з місць не залишається сталим, не надкушеним візією чи сном."

Плями-закладки
http://translitera.livejournal.com/32226.html?mode=reply

"Японці придумали закладки, що імітують патьоки від розлитої густої рідини. В наборі - червоний, сірий та білий варіанти, мабуть, аби пасувало до різних обкладинок. Не знаю, чи зручні вони суто як закладки, але як ненав’язливий епатаж - кавайно."