Тільки Тексти

Сьогодні у нашого Автора Альбіни - день народження.
Ми щиро зичимо їй щастя.

А поза тим - коротко про менш важливе: на базі нашого блогу ми вирішили створити он-лайн журнал (поки що один, спробуємо, чи вийде).
Його назва - "Тільки Тексти", тож чекаємо текстів від усіх бажаючих.
Тематика першого номеру - "рання творчість": ми будемо раді отримати від вас твори, які ви писали в ранній та середній школі, можливо, ви пишете їх і зараз - словом, що у вас є раннього? До текстів додайте дитячу фотку і коротку інфу про себе.

Чекаємо на матеріал.
(мій імейл знаходиться на гугль-пошті. перед собачкою - нікнейм)))

Готові обговорити деталі в коментарях.

Гендерне "ТРИ" в "Смолоскипі". Враження. Підсумки

Дуже гостро відчувалося, що про гендер ми говорити не готові. Переважно люди не цікавляться такими питаннями. Їм, здається, що або все вже сказали, або й взагалі гендерних знаків питання собі не ставлять. Один мій приятель порівняв тему нашої презентації із якимось не надто популяриним видом спорту, навіть і не пригадаю назви. Словом, сказав, що не йшов у "Смолоскип", бо нічого в тому не тямить.

Ми вирішили не говорити багато, натомість показувати. Вийшло таке собі поетичне травесті-шоу. Цього разу було дуже весело. Сприймалося легше, аніж у Львові, безпосередніше, але навряд чи глибше. Не хотілось би перетворитись просто на карнавал блазнів, які своїми костюмами затулили глядачам-слухачам меседж. Не певна, чи тут ми не програли... Чи задавали люди собі питання, чому хлопці більш неприродно виглядають, переодягнувшись? Чи прислухалися вони бодай часом до слів (мені запам"яталося з репетиції цього разу "мало місця на диску ес")?

Не думаю, що багато людей навть після презентації відповість на питання, що таке фемінність і що таке маскулінність. Можна, радше, буде сказати, чим вони не є. Але й це вже було б добре. А ще було б добре, якби читаючі свідомо обирали тексти, якби міряли на себе ті ролі і знаходили дійсно собі близькі або навпаки, казали: "Я цього не одягну".

На фото йдуть по порядку учасники цього дійства:Микола Леонович, Оксана Васьків, Павло Коробчук, Гриць Семенчук, Іра Шувалова і я в ролі ведучого.

Фестивалю не буде

Фестивалів зараз багато, майже у кожному великому місті України є свій літературний фестиваль, а то й декілька. Але загалом вони мало чим відрізняються, вони відповідають на запити поетів, надаючи простір для спілкування. Переважно зводяться до читання всіма по черзі до 10 хвилин, можливо, додається трошки відеопоезії, ну, і на завершення дійства – слем. Про якість текстів, особливо на слемі, ми мовчимо. Про загальні концепції, які б вирізняли фести, про якусь наскрізну стилізацію заходу теж.
У Львові в нас є форум видавців, який таки є чи не найповажнішим у державі літературним заходом. Тут маємо простір, де презентують свої тексти представники старшого (на зразок Андруховича) покоління української і зарубіжної (перекладної) літератури. Тому конкурувати із ним важко. Можна, звичайно, вибрати собі вузеньку сферу, але все ж наявність форуму вимагає від кожного заходу, проведеного на цій території, певного рівня. А на рівному місці, де бовваніють поодинокі молоді літератори, яким не вистачає однієї ночі, як перед іспитом, аби подати завку, і не вистачає кількох копійок, аби придбати собі квитка, годі й говорити про якийсь рівень.

Я дуже перепрошую, але фестиваль «наЛІТ» цього року не відбудеться через
недостатню кількість і невисоку якість зголошених проектів.

Звичайно, незручно намагатись організувати фестиваль за повної відсутності фінансування, але вже пробувала, можливо. Схиляюсь до думки, що якість літератури не так уже й сильно залежить від грошей. Ніхто ж з молодих поетів все одно на літературі не заробляє і не чекає від таких акцій нічого особливого. Програємо, звісно, у кількості учасників (їм, скажімо, не оплатять проїзду, не нагодують обідом, але це і в поважних закордонних фестивалів поширена практика, бо вважається поганим тоном купувати письменникові квитка – можливо, він захоче пересуватися в інших умовах та іншим видом транспорту). Програємо в рекламі, скажімо, надрукуємо не великі кольорові, а малі й чорно-білі афішки, тому до нас прийде менше сухачів-глядачів. Дійство й так якось відбудеться і назбирається тусівка тих самих поетів. Але чи потрібне нам це «якось»?
Я вважаю, що ні. І доки на видноколі не побачу чогось дійсно якісного, не шукатиму зелених папірців і не докаладатиму якихось додаткових зусиль, щоби презентувати сучасну українську літературу. Доки нам бракує фантазії для нових способів її демонстрування, такий фестиваль не має існувати, оскільки не відповідатиме своїй меті.
Іще раз прошу вибачення, перш за все в тих, що зголосився бути інформаційними спонсорами, і тих, хто збирався до нас приїхати.

Презентація "ТРИ" в "Смолоскипі"

Літературно-мистецького видання "ТРИ"
запрошує на презентацію випуску на тему
ґендер
у суботу, 12 квітня о 16:00 год.
Місце: Українська книгарня "Смолоскип", вул. Межигірська, 21 (КИЇВ)

На питання чи різняться, чоловічі і жіночі тексти певними формальними ознаками, дослідники відповідали по-різному. Згідно з теоретиками-психоаналітиками західна раціональна філософія, а разом із нею й література повністю виключали з себе жіночність. «Чоловіча література – це література, жіноча – резервація». Е. Сіксу виступала проти бінарних опозицій чоловіче-жіноче, вважаючи, що чоловіки також можуть писати по-жіночому, і наводила приклад Жана Жене.
Н. Міллер вважає, що в літературному творі немає жодних формальних ознак ґендера автора. Індикатором ґендера, на її думку, стає читач. А складність читання жіночого тексту – це наслідок складних стосунків жінки з текстом, її вміння наслідувати, ігрове ставлення.
За Ю. Крістевою і Т. де Лауретіс пишучий суб’єкт має діалектичну природу, тобто водночас і семіотичну (долінгвістичний, тілесно-еротичний зв’язок з матір’ю), і символічну (вказує на дискурсивну практику, авторизовану іменем Батька).
Дослідниця німецькомовних письменниць С. Вайгель характеризує жіночий стиль письма рядом формальних ознак (уривчастість, відступи, непослідовність, суб’єктивність), які вважаються позитивними. Відповідно негативними в жіночому письмі є логічність, регулярність, об’єктивність. Аналогічно можемо сказати і про чоловіків: типові жіночі риси у їх письмі негативні і небажані.

Цей випуск «ТРИ» є спробую проаналізувати наявність маскулінних та фемінних рис у чоловічій та жіночій поезії молодих українських поетів. Список бажаних маскулінних та фемінних рис був сформований на основі соціологічного опитування серед осіб віком від 18 до 33 років, тобто приблизно такого ж віку, як автори аналізованих текстів. Від респондентів вимагалося виділити 5 рис, які б характеризували сучасного маскулінного чоловіка та фемінну жінку. Серед найпоширеніших відповідей були: чоловік – раціональний, сильний, цілеспрямований, нетерпимий і дбайливий, жінка – вродлива, ніжна, тендітна, сексуальна, комунікабельна. У цьому випуску ми намагалися ці риси із ліричними героями та героїнями нашого часу.

Ми поговоримо тут про спорт (Владік Волочай), про чоловічу й жіночу віктимізацію (Дмитро Лазутін, Катерина Калитко), про відповідальність (Павло Коробчук), про деструктивні практики: алкоголь, наркотики, бійки (Макс Лижов), про тіло (Ірина Шувалова). Поговоримо про дуже розпливчасті межі чоловічого і жіночого наративу, можливо, навіть про кризу маскулінності та перебирання жінками чоловічих рих. Ми спробуємо помінятися ролями і подивитися збоку, як ми самі на такі складні питання відповідаємо.


Контактна особа:
Альбіна Позднякова
Тел. 80636857014
tryagaine@ukr.net