Моя нестача з твоїм ім*ям, твоєю
ходою -
залишає тіні на стінах моєї кімнати;
ці тіні, мов квіти зі зрізаними
стеблами, поволі тонуть у звуках -
це ж бо ансамбль Морчіба
виконує інструментальну композицію,
тематично пов*язану з тим,
що вчора я захворів,
голова гуде,
а ти ще досі на роботі - як писала
одного разу - до останнього метра.
А що в місті моєму підземки
немає, я уявляю собі той
останній метр -
тонкий і прозорий,
пронизливий на вітрі,
- і він розділить
тебе і твою нестачу, вірніше
мою нестачу тебе розділить з тобою.
як двоє друзів ділять останній
шматок хліба.
Двоє друзів - це я і Женя.
Може, вже зовсім скоро біжиш
ескалатором, поспішаючи до
нашого останнього метра,
щоби зрештою подолати
цю піонерську відстань.
Немає коментарів:
Дописати коментар