правда, я гарна? - кажу я собі, дивлячись у люстро.
старе й від того мутне, мовби зморшкувате дзеркало нічого мені не говорить.
говоритимуть інші, але я не йму їм віри: і навіть не тому, що мама завжди говорить... а просто: не хочеться.
сьогодні я вірю тільки собі. а може теж граюся.
правда ж, я гарна? правда ж?
старе люстро, котре бачило кількох вродливих жінок мого віку, мовчить, тому що знає відповідь, або - або просто не хоче нічого говорити.
Немає коментарів:
Дописати коментар