Я ніколи не бачив, як вона грає.
Але я знаю: коли починається ніч, коли вітер куйовдить дерева, коли хмари розриваються над старим містом і крізь них, як лик потопельника, проступає Місяць, коли самотність підступає до горла, коли я виходжу на двір із кухлем гарячого чорного чаю, і намагаюся розгледіти у далеких вогнях будинків послання, написане спеціально для мене, коли, я знаю, вирушає десь під монастирем потяг у тривожну невідомість - так от, я знаю, вона вмикає свій маленький кубик і починає грати.
Немає коментарів:
Дописати коментар