він жив на даху, ворожив на каві, часом дивився на зоряне небо, його звали Гаспар Арнері, ввечері він молився в тиші, боявся людей, інколи він знаходив у собі сили поплакати, і коли він пішов помирати, то забув вимкнути світло...
інколи я вилажу на дах, щоби подивитися на двері його оселі, і часом молюся і плачу за нього
Немає коментарів:
Дописати коментар